L'Europa e i problemi scaturiti con l'euro e la globalizzazione

THE CENTER OF UKRAINIAN KYIV NATIONAL TARAS SHEVCHENKO
UNIVERSITY CONDUCTS, OCTOBER 26, 2011 INTERNATIONAL CONFERENS:
“ THEORICAL FOUNDATION FOR UNDERSTEND”

WE INVITE YOU TO SPEAK AT THIS CONFERENCE

                                                                                   Director of the  Ccnter  for Ukrainian
                                                                                                          Mykola Obushny


                  Україна на карті Європи  
1. Повільний і неминучий занепад об′єднаної Європи.

     Ще декілька років тому європейські держави були багатими: процвітала торгівля, імпорт-експорт, культурний обмін; з глобалізацією і впровадженням євро, бачимо, що все це починає поступово згасати. В Італії ( а також в інших країнах) зростає безробіття, вже можна побачити жебраків італійців, чого раніше ніколи не було.  Багато хто стверджує, що глобалізація – це ніщо інше, як погано прихована форма інтернаціоналізму пророкованого ще в ХІХ столітті. З Азії, Близького Сходу, Африки і не тільки, тисячі осіб, яких спонукала економічна необхідність, прибувають в Італію ( а також в інші країни Європи) із своєю мовою, традиціями, своєю філософією життя; з різних причин ці народи більш загартовані, більш впевнені в собі, багатодітні, переважатимуть в культурному плані. Недавно відзначалося 150 – річчя єдності Італії і наш президент республіки під час святкування  зазначив   важливість як  першого Відродження ( визвольна війна проти австрійської імперії),  так і другого Відродження ( визвольна війна проти нацизму й фашизму).
  Сьогодні в Італії китайці (в місті Прато їх майже 50%), наприклад, мають навіть свої банки і великі суми грошей відправляють в Китай, таким чином діють й інші етнічні групи присутні в Італії. Згідно з відомим економічним законом багатство народу визначається золотими резервами, що зберігаються в Центральному Банку. Іноземний банк, який отримує певну суму євро, таку ж кількість грошей повертає Італії  золотом. Багатство держави залежить власне від кількості золота, яке вона має. Тому можна зробити висновок, що Європа біднішає повільно, але неминуче навіть з цього приводу. Робітник - італієць, який отримує 1400 євро щомісячно, часто звільняється роботодавцем, що приймає на це місце іноземного працівника, який готовий працювати більше 8 легальних  годин за значно меншу заробітну плату. Це на жаль ще один негативний аспект глобалізації. Великий капітал немає більше вигоди з виробництва в Італії, йде в Китай, Сербію, Польщу, Латинську Америку, де робітник задовольняється зарплатнею 200-300 євро в місяць і здатен виконувати таку ж роботу, що й італієць. Після цього капіталіст експортує виготовлену продукцію, поставивши знак: « Виготовлено в Італії» і продасть цей продукт збільшуючи дохід в неймовірних розмірах. Дрібні виробники, дрібні підприємства, які із зрозумілих причин залишаються в Італії, змушені згодом закритися оскільки їх продукція більше не конкурентоспроможна.  Отже,  зростає безробіття і тріумфує великий дикий капіталізм,  більш розгнуздане  споживацтво, атеїзм, матеріалізм і разом з цим відсутність моралі й духовності. Отже, глобалізація бажана і до вподоби саме великому європейському капіталізму .
  Наші предки починаючи з ХІХ століття боролися і страждали, щоб мати профспілкові права, отримані після страйків, жвавих дискусій, соціальних суперечок і наші батьки в ХХ столітті боролися за те, щоб наша країна була вільною, об’єднаною, квітучою і зі своїми правами. Сьогодні ті, хто прибув здалеку зразу ж користуються тими ж правами, за які боролися наші батьки й інколи віддавали своє життя. Дика імміграція й без правил до душі підприємцям з великими грішми. Робоча сила використовується за низькими цінами без врахування елементарних профспілкових прав. Таким чином, багаті стають ще багатшими, в той час, коли буржуазія стає пролетаріатом. В такий момент економічної кризи необхідно економити в усьому, де тільки можливо: витрати на лікування, наприклад,  це неймовірна економічна безодня. Нелегали, яких на сьогоднішній день нараховують мільйони, не сплачуючи нічого, проходять різні обстеження, піддаються оперативним втручанням.
 Приклад? В моєму місті у відділ швидкої допомоги був госпіталізований нелегал з ножовими пораненнями, отриманими в результаті сутичок між бандами нелегалів; лікування його на протязі 20 днів коштувало державі 200 тисяч євро, і після цього в лікарнях спостерігається сумна картина, коли пенсіонери та бідні люди змушені  платити за лікування. Окрім всього ще й неможливо відшукати для них місце у відділі, їх днями  залишають лежати в коридорах. Говорять, що не вистарчає коштів, але багато хто справедливо  запитує,  скільки   можна   було  б  зекономити,  відкликавши   наших  солдат  з
« мирної місії» в Лівані, Косово, Афганістані, Лівії, Іраку.
  В Італії, на жаль, прапороносці світлого майбутнього, прогресу й соціальної справедливості показують всю їхню неефективність. Коли жінка сама не може вийти прогулятися ввечері, коли наша молодь не може знайти роботу і не може одружитися, тому що не в змозі оплатити 600-700 євро за  оренду квартири, коли школа не в змозі передати найелементарніші цінності життя, коли телебачення розбазарює гроші платників тупо й несправедливо, можна сказати в такому випадку,  що наша країна вже не правова держава.

2. Коріння нещастя

Послідовники атеїзму  всіма силами старалися знищити християнство в людських душах, імпонуючи ( типовий випадок колишнього СРСР) мармуровій релігії матерії, ігнорувалася людина у своїй духовності, в своїх інтимних і глибоких почуттях, в своїй індивідуальності й вічній силі батьків і традицій. Шукали новий світ, оспівуючи нове суспільство, за допомогою підозр, ненависті, катувань, концтаборів. Їх метою було легко охопити реальність, заперечуючи таємницю всесвіту, і межі раціонального перед глибокою чарівністю безмежності. Атеїсти – матеріалісти спростували ідею, що понад життям існує таємниця життя, неймовірна сила, що веде за собою людину і народжується в серці людей. Як марксисти, так і нацисти в люті боїв були переконані в тому, що передбачають справедливий світ… це був найбільш трагічний і помилковий історичний обман двадцятого століття для європейських народів. Щоб здолати нацизм і більшовизм, від Італії до України, Європа була переповнена мучениками, за кожним поступом вперед стоїть прагнення, боротьба; всяка свобода від гноблення – це нагорода за жертовність, і такі герої, як Салво д′Аквісто ( мученик італійського опору)  і Роман Шухевич
не гинуть марно, залишаться вічними, як надія в мріях людей.

                               Що ж робити?

  Ми змушені протистояти дикому капіталізму. Дехто називає нас філософами неоромантиками, та це нас не хвилює. Порятунок наших народів в усіх чутливих серцях, високо, в тих душах, що жертвують собою, в розумі, що творить. Будь-яка цінність народу є в теперішньому, в актуальному житті, в його  доблесті і  силі, якою він володіє, і підтримуючи теперішнє, дає можливість відродити минуле, тільки так народи й цивілізація увічнюються в мові, традиціях, фольклорі, в спогадах про своїх мучеників.
Бідність, споживацтво, расизм, занепад традицій, дикий капіталізм, марксизм  (який продовжує вводити в оману й висміювати робітників, з утопією, запереченням історії), космополітизм , атеїзм ( який заперечує почуття любові й братерство) збіднили поетів, артистів, літераторів… і прекрасні ідеї, за які варто жити й помирати.
          
            3) Неоколоніалізм – загроза Європі й миру в світі

 Росія та Сполучені Штати є потужними державами, але перша наповнила моря і ріки стогонами стражденних, друга без тисячолітньої історії, довела все до споживацтва й збіднення традицій і, бездушна, не зупинилася навіть перед Хіросімою й Нагасакі. Рузвельт і Черчіль ніколи не вимагали  плати у «совєтів» за їх злочини, навпаки, потім постачали їм все, віддали на безжальну помсту мільйони громадян. Таким чином, злочини в СРСР стали на тривалий час невід′ємною частиною побудови соціалізму, з мовчазною згодою і посмішкою країн Заходу. Сполучені Штати навіть в ХХ столітті продовжували ( так як Росія на Кавказі) колоніально-імперіалістичну політику завуальовану звичайною брехнею: « свобода», « справедливість», «демократія».
   Франція та Англія з благословення Обами, підбадьорені засобами масової інформації, після кровопролить захопили Лівію, щоб заволодіти величезними запасами нафти. Виправдання? « Захистити народ». Про Сирію, де Ассад знищив тисячі беззахисних людей, не говорить ніхто, в Сирії немає нафти. Проти колоніалізму вчорашнього, сьогоднішнього, потрібно нагадувати європейський опір й епопею партизан, які в Європі та Італії боролися проти любої форми колоніальної імперіалістичної диктатури за волю та незалежність народів.

          
              
                             4) Україна 2011: прагнення надії

  Сьогодні Україна живе в  більш тотальній політико-економічній темряві, все купляється, продається, розраховується; олігархи, що тут  господарюють байдужі до болю українського народу, процвітає корупція. Тимошенко змордована психологічно політичним процесом-фарсом. Це був огидний політичний процес. Лінива й байдужа Європа спостерігає без здригань. Україна, економічно значно багатша від Італії, змушена піднятись, розраховуючи на власні сили. Історія та  духовність – це універсальна сила свідома й твереза, яка може протистояти в світі поширенню неминучої інституційної прірви і майбутнього колоніального терору. Для народу ессенціальною є соціальна справедливість, але й вона неможлива без чесних, справедливих, сповнених безкорисливим ентузіастом керівників. Сьогодні надається перевага інтуїції та почуттям, перед монотонністю точних наук і реальної політики; духовність є завжди  креативною.
   Важливою є й професія письменника: кожен журналістський твір, кожне  слово культурної людини повинно бути ніжним звучанням, яке проникає в серце народу,  повинно відображати  душу народу разом з його моральним вдосконаленням. Традиції сформовані ознаками минулого; без традицій та історичної пам′яті ніяка цивілізація не може мати своїх засад. Коли загинув молодий Чорноморець після тортур,  хтось написав: « благородний  партизане, смерть тебе зробила безсмертним, ти більш сильний, оскільки представляєш велику ідею».

                                   Висновок

  Поет – свободолюб повинен кричати всім те,  що він думає, створити інакомислення і критикувати  з надією на те, що він є маленьким факелом майбутнього. Що ми можемо знати? Мало що: ситуація в світі погіршується і пророки щастя виявлені й виявляються все частіше птахами поганих прикмет і немає сьогодні більшої ганьби, ніж брехня, яка намагається видатися правдою.

                                Що робити?

    Чинити опір любій формі несправедливості якщо правда, що князі - олігархи тут, не тільки в Києві, але й в Європі і весело святкують в залах влади.
Опір, без страху…так, ніби сьогодні востаннє.
Кожен чистий ідеал  справедливості є вічним… і поза коротким земним існуванням.

                                                                 Даніло Збрана